• Свежие записи

  • Свежие комментарии

    • Архивы

    • Рубрики

    • Мета

    • «Золоті правила» для батьків під час карантину

      «Золоті правила» для батьків під час карантину:

      • - Слід пам’ятати, що ізоляція — це стрес як для дорослих, так і для малечі;
      • - пояснити, що боятись — це нормально. Страх — емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху — у парі з інтересом. Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!
      • - щоб подолати негативні емоції, можна зробити мішечок для крику, або ж влаштувати битву подушками.
      • - підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.
      • - розділити права та обов’язки кожного члена сім’ї на час карантину, незалежно від віку;
      • - по можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;
      • - сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;
      • - дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.
      • Поради чого не варто робити батькам під час карантину:

        • - Різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров’я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;
        • -примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;
        • - в жодному разі не варто зводити нанівець малечі. «Заспокійливі» висловлювання, на кшталт «Знайшов, про що  переживати», «Тебе це взагалі не стосується, йди, пограйся», замінити на «Я розумію, що ти боїшся», «Я бачу, що тобі сумно, я тебе розумію».
        • - не варто обговорювати в присутності дітей невтішні сценарії, деталізуючи подробиці.
        • - не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться комедію чи мультики з дітьми. А «під фільм» приготувати домашні сухарики або какао з печивом.

      РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

      «Як зберегти внутрішній спокій в родині»

      Метою будь-якої сім’ї є прагнення до сімейної гармонії. Вона повинна бути збудована на ґрунті взаємної любові та поваги поміж членами родини. При цьому треба враховувати, що всі члени сім’ї різні.
      Ми хочемо говорити про атмосферу в сім’ї, про ауру, енергетику любові, що в ній панує і царює.
      Нехай кожний із нас (маленька у вас родина чи велика, батьки ви чи діти, котрі живуть з ними) відповість на запитання, що особисто він зробив, щоби в його сім’ї була гармонія та любов. Щоб чогось досягнути, треба докласти зусиль.
      Правильний вибір – любов, навіть якщо перед нашим уявленням стоять гори перешкод і ми думаємо: «Але це просто нереально! Це неможливо, я пробував…» Однак якщо ми хочемо, щоб у нашій родині насправді була атмосфера любові, то ми повинні постійно цьому вчитися.
      Вірогідно, що за довгі роки спільного, сумісного життя члени родини так ніколи й не говорили про свої почуття один одному.
      Як членам родини уникнути суперечок, зберігаючи при цьому мир? І як навчитися тактично та м’яко висловлювати свої почуття? «Мені не слід було б цього говорити!», «І хто мене за язика тягнув?» Напевно, багатьом знайомі подібні почуття, що виникають після розмови з ближніми.
      Спілкування – це мистецтво, якому треба вчитися. І як у будь-якій справі, одним воно дається легко, іншим, щоб ним опанувати, знадобиться довго і вперто вчитися та працювати. Але навіть якщо спілкування дається вам із трудом, ви можете навчитися висловлювати свої думки у добрій, поважній манері та бути хорошим співбесідником.
      Процес спілкування криється не тільки у тому, щоб говорити. Дві людини можуть довго розмовляти, але безрезультатно. Ну що з того, якщо вони один одного не слухають. Навряд чи це можна назвати справжнім спілкуванням. Тому велике значення в успішному спілкуванні має вміння слухати. Багато сімей від цього стануть тільки міцнішими, якщо навчаться чути один одного і підтримувати відкрите спілкування. Адже завдяки відвертому спілкуванню можна уникнути непорозуміння. При цьому не забувайте, що природа недарма дала людині двоє вух і тільки один язик. Мабуть, щоб більше слухати, ніж говорити.
      Коли ваші думки розрізнюються, тим більше, якщо у вас виникли серйозні непорозуміння, не треба реагувати на все мовчанкою. Цим ви тільки продемонструєте, що ігноруєте співбесідника.
      Завжди пам’ятайте, що спілкування – це велике і непросте мистецтво, якому треба постійно вчитися та ще й працювати над його вдосконаленням. Воно повинно бути доступним і зрозумілим.
      Підтримуючи відкритість у спілкуванні та проявляючи любов, ви навчитеся більш вільно висловлювати свої думки, навіть якщо доведеться розв’язувати найсерйозніші непорозуміння.
      Дуже важливо вміти спілкуватися завжди, за будь-яких обставин і ситуацій. Буває, що в сім’ях іноді розмовляють тільки за необхідності: «Дай ложку!», «Де чай?», «Хліба купи!», «Черевики прибери!» Не забувайте, що сім’я – місце спілкування. Щоб дійсно це було так, треба виділити час для розмови, хоча б просто тому, що ми любимо один одного. Заради цього ми готові жертвувати своїм часом: другу, один одному, дітям, батькам, бабусі з дідусем. Усім членам сім’ї слід уміти розмовляти. Замислимося над тим, чи створюють атмосферу любові наші розмови. Що ми говоримо у сім’ї? Чи можна це назвати любов’ю?
      Не менш важливо не тільки те, що ми говоримо, а як ми говоримо, тобто в якому тоні. Коли ми говоримо, чи відчувається в тоні голосу любов? Іноді людина так захищає себе: «Та я нічого такого не сказав! Та й взагалі це літературне слово». Але деякими літературними словами і тоном голосу можна не тільки дуже образити, але навіть убити людину. А можна сказати так, що співбесідник одразу зрозуміє: його люблять, тому так говорять. Якщо ми хочемо, щоб у нашій сім’ї була атмосфера любові, то не дозволяйте собі розмовляти в образливому тоні, а також кричати, бо крик – це прояв слабкості та неповаги.
      Найвище щастя у сім’ї – це коли кожна дитина впевнена, що її люблять татусь і матуся, коли дідусь і бабуся впевнені, що їх люблять діти та онуки, коли чоловік впевнений у любові дружини, а дружина – в коханні чоловіка. Якщо ти хочеш відчути це щастя та бажаєш, щоб тебе любили, почни любити сам!
      Кожен батько або мати «зі стажем» знає, що виховання — процес взаємний. З дитиною ми вчимося встигати зробити всі свої справи, планувати свій час і не дратуватися від повторення монотонних процедур, вчимося терпінню, доброті і самій любові… Проте все це не означає, що потрібно потурати спробам дитини керувати поведінкою дорослих. Тим більше, що іноді істерикою, плачем і криком діти натурально намагаються домогтися неможливого.
      Що таке дитяче вередування і звідки воно береться.
       Звідки береться дитяче вередування? Ось найпоширеніші версії:
      - сонний або втомився, ось і вередує;
      - перехвилювався — багато вражень, нових людей і т. д .;
      - як що не по його, так починає!
      - захворів, може… лоб не гарячий?
      Зовнішні чинники назвати причиною дитячого вередування найпростіше. Набагато складніше пошукати причину в самій дитині.
      Але як «розшифровувати» капризи?
      У деяких випадках діти дійсно вередують, наприклад, від втоми, і послання її очевидне. Вкласти спати, дати водички — і все мине. Тобто в деяких випадках достатньо задовольнити потребу дитини, але якби завжди все було так просто.
      Примхи властиві всім.
      Особливості характеру дитини і вік — ключові фактори, які необхідно враховувати при вередуванні. Наприклад, через вередування становлення особистості (горезвісне «ні-ні-ні!» в 2-3 роки) проходять майже всі.
      Вередування у дітей до двох років.
      У малюків до двох років вередування дійсно найчастіше обумовлене ситуацією. Тут доречна профілактика: безпечне звичне оточення, дотримання режиму дня.
      Вередування у дітей від двох до п’яти років.
      У цьому віці дитина «промацує» межі дозволеного, намагається керувати дорослими, «показувати характер» і висловлювати свою незгоду з тими чи іншими обставинами. Тут головне для батьків — витримати баланс між потуранням вередуванню і придушенням особистості.
      Вередування у дітей після п’яти років.
      Коли характер більш-менш сформовано, вередування — тривожний сигнал. Це означає, що дитина звикла домагатися бажаного за допомогою плачу і крику.
      Що робити? Не вестися і не піддаватися маніпуляції.
          7 кроків до порятунку від вередування
      Найскладніше для дорослого — зреагувати правильно. Тому нижче викладемо сім простих порад щодо впорання з вередуванням.
      1. Спокій, тільки спокій.
      Намагайтеся зберегти самовладання. Пам’ятайте, що кричати і нервувати безглуздо, адже дорослий тут — ви. Спокійно поясніть, за необхідності кілька разів, що криком і плачем дитина нічого не зможе домогтися. Можливо, реакція послідує не відразу — почекайте, поки дитина заспокоїться. Спокійні бійми відмінно допомагають під час істерики — не забувайте про них. Повторюйте дитині, що любите її, навіть коли вас засмучує її поведінка.
      Запитайте дитину, що саме її настільки не влаштовує. Присядьте, щоб ваші очі були на одному рівні, візьміть дитину за руку. Найголовніше в момент істерики — ваш спокій. Будьте «якорем» у дійсності, що стала ворожою.
      Пам’ятайте, що тривога дитини тільки посилиться, якщо вона відчує, що ви стурбовані. Ваш переляк — знак того, що ситуація і справді небезпечна. Ваше роздратування, злість, розгубленість — все це служить істериці своєрідним паливом. Тому не нервуйте і рахуйте про себе до ста.
      2. Терпіння.
      Коментарі та поради оточуючих під час істерики є додатковим подразником. Постарайтеся вивести дитину в окреме місце — чим менше глядачів, тим краще.
      3. Стійкість і послідовність.
      Не піддавайтеся в жодному разі — ваша заборона повинна бути непорушною (адже вона викликана об’єктивними причинами, правда?). Дозволяючи дитині що завгодно, аби тільки не спровокувати новий скандал, ви готуєте грунт для багатьох майбутніх проблем — пам’ятайте про це.
      4. Будьте логічними та зрозумілими.
      Зворотній зв’язок — одна з потреб, задоволення яких малюк намагається домогтися.
      Поговоріть з дитиною. Наслідки своєї поведінки діти розуміють вже у віці старше чотирьох років. Встановіть зрозумілі для дитини правила і будьте послідовні.
      5. Відволічіть дитину.
      У деяких випадках карати марно. Перемкніть увагу.
      Наприклад, попросіть щось перенести або знайти що-небудь. Так дитина відволікається на виконання складної дії, одночасно відчуваючи, що її чують, і відчуваючи свою значимість.
      6. Профілактика.
      Вередування можна уникнути майже завжди. Намагайтеся не створювати стресових ситуацій. Наприклад, якщо дитина голодна або втомилася, виконувати якусь роботу — однозначно погана ідея.
      7. Не лишайте дитину віч-на-віч з емоціями.
      Залишати дитину одну не варто, навіть якщо істерика вже передається і вам.
      Звичайно, реагувати і вестися не можна. Зрештою, часто вередування — лише спосіб дитини затвердити своє «я». Найкраще рішення — зберігати спокій і робити те, що ви робили раніше. Так дитина буде розуміти, що крик марний, ваші рішення остаточні, але при цьому ви поруч, а вона — у безпеці.
      Зберігайте душевну рівновагу разом. І пам’ятайте, головне у вихованні — особистий приклад. Працюйте над собою — і така дрібниця, як дитяча істерика, не зможе вивести вас з рівноваги.

      Джерела:
      Сімейний портал «Справи сімейні»
      Маргарита Костевська, Психолог,
      арт-терапевт Центру партнерських відносин Persona

      «Встановлення розпорядку дня

      з метою організації домашньої зайнятості членів родини»

      Ситуація карантину, коли вся сім’я знаходиться в одному приміщенні може мати негативний вплив на емоційний стан членів родини. У таких умовах в першу чергу важливо «втримати себе», навчитися організовувати раціонально свій час, бо лише так можливо втримати свій світ. Чіткий встановлений розпорядок дня допоможе членам родини продуктивно, гармонійно проводити час, спілкуватися, працювати, навчатися…
      В першу чергу потрібно переглянути і створити новий розподіл обов’язків для всіх членів сім’ї. Наприклад: кожен прибирає за собою, приготування їжі по черзі та ін.
      Батькам рекомендується створити графік роботи за комп’ютером та догляду за дітьми. Розклад можна об’єднати з справами по дому, ідеями для дозвілля, прогулянкою, бажано його роздрукувати і прикріпити на стіну (можна зробити його з картинками, тематичними наліпками тощо). Він буде нагадувати дорослим і дитині про справи на день й розвиватиме навичку самоконтролю..
      Варто складати план на кожен день. Формувати його можна на папері, в смартфоні, в голові. Розпорядок дня ніхто не скасовував – підйом, чищення зубів, зарядка, провітрювання квартири. Прокидатися варто щодня в один і той самий час, обов’язково снідати. Корисно щодня робити, окрім обов’язкової роботи, щось цікаве і щодня різне. Нам варто навчитися збалансовувати всі важливі сфери життя – родина, діти, праця, навчання, турбота про себе, тощо
      В умовах карантину не варто розслаблятися і спати стільки завгодно. Налагодьте сон. Не варто перетворюватися на 100% сову! Лягайте спати до 23:00-23:30 та прокидайтеся до 8:00-8:30. Нормальний сон — це красива шкіра, енергія, адекватна поведінка всіх членів родини.
      Вранці обов’язково робіть зарядку, це запорука позитиву на увесь день. Протягом дня варто не лише працювати, а й займатися фізичними вправами, стежити за раціоном харчування.
      Будьте у постійному контакті з дитиною. Поясність дітям, що зараз вимушені умови, коли батьки, навіть перебуваючи вдома, будуть трохи зайняті якусь частину дня. Попередьте, що ви попрацюєте, а потім пограєте разом.
      Для дітей дошкільного віку варто розробити цікаві ігри, які можна сумістити з корисними хатніми справами. Приміром, можна зробити прибирання у кухні або затіяти приготування нової страви та залучити до цього дитину – це розвиток.
      Для дітей, які навчаються потрібно організувати робоче місце. Середовище, що не відволікає увагу, дозволить школярам навчатися ефективно та допоможе почуватися більш спокійно. Тож під час виконання завдань дитиною намагайтеся забезпечити відсутність сторонніх шумів — вимкніть сповіщення мобільного телефону, комп’ютера, телевізор та радіо, голосно не розмовляйте. Якщо у вас є малюк, намагайтеся підлаштувати час для навчання в тиху годину (коли він спить).
      Не змушуйте дітей цілий день вчитися і робити уроки. Це буде не ефективно, і від напруги у дитини зіпсується настрій, а далі і у батьків. Привчіть дітей робити невеличкі перерви під час виконання самих завдань: виходити на балкон чи терасу, присідати, виконувати дихальні вправи тощо. У пригоді можуть стати заняття з йоги. Адже навчання невеликими блоками дозволяє мозку краще зрозуміти та зберегти інформацію. А фізична активність покращує кровообіг, активізує фізіологічні процеси, що сприяють сприйняттю, відтворенню й опрацюванню інформації. Для того, щоб ефективно організувати навчальний процес вдома, потрібно включити навчання в режим дня дитини. Щоб вона чітко знала, що вранці вона 2 години займається, до прикладу, математикою і проходить онлайн-курс з англійської мови, а після обіду створює проект (робить поробку) і читає.
      Зазвичай найпродуктивнішим часом для навчання є ранок. Хоча, звісно, складаючи розклад, орієнтуйтеся на особливості власної дитини.
      В онлайн-заняттях і дистанційному навчанні загалом ви можете регулювати навантаження і вибудовувати гнучкий графік. Тож навчальні години можуть тривати трохи більше або менше, залежно від віку дитини та її індивідуального темпу.
      Найпродуктивнішою частиною дня є дообідній час – на ці години розподіліть уроки для дітей тривалістю 25-35 хвилин. Поясніть дитині матеріал, перегляньте з нею кілька прикладів, дайте завдання, потім перевірте його. Діти дорослого шкільного віку самостійно можуть прочитати нову тему, виконати завдання до неї. Враховуючи доступність онлайн-курсів, хочеться взятися відразу за декілька дисциплін, однак не навантажуйте дитину відразу багатьма курсами, обирайте їх поступово. Орієнтуйтеся на можливості, темпи дитини, її потреби та вподобання. Перевірте, чи підходить їй подача матеріалу на обраній онлайн-платформі.
      Для кращого фокусування є чудова методика, яку радить американська професорка Барбари Оуклі, авторка супер популярного курсу Learning how to learn – «метод помідору».
      Суть методики полягає у повному фокусуванні на короткий проміжок часу. Ставимо таймер і 25 хвилин приділяємо цілковитому зануренню в навчання, потім 5 хвилин відпочиваємо.
      Це якраз під силу дитині, і сама думка про те, що прямо зараз попрацювати треба 25 хвилин, а не скажімо, годину, звучить набагато привабливіше.
      Якщо молодшому школяру важко морально впоратися з певним обсягом роботи, запропонуйте йому намалювати на аркуші кола, які відповідають кількості необхідних завдань, і по черзі розфарбовувати чи закреслювати їх. Виконали одне завдання — і закреслили коло.
      Коли чергова справа зі списку, складеного напередодні, виконана, варто перепочити. Влаштовуйте хвилини релаксації. Увімкніть спокійну музику. Ляжте разом з дитиною на підлозі. Займіть зручну для себе позу. Поставте умову: якщо хтось ворухнеться, йому доведеться….
      Дуже важливо, щоб під час відпочинку дитина уникала перебування перед монітором (не гортала стрічку новин у соціальних мережах, не переглядала відео та не грала в комп’ютерні ігри), щоб її оченята могли повноцінно відпочити.
      Щодня виділяйте конкретний час, коли діти можуть використовувати свої гаджети: грати в ігри, дивитися мультфільми… В цей час можна приділити час особисто для себе: релаксуйте, зробіть для себе щось приємне…
      Влаштовуйте вечори — без роботи, навіть без розмов про роботу.
      Пам’ятайте, ваша здатність мотивувати себе і дітей стане одним з найважливіших аспектів протягом наступних днів та тижнів, тому використовуйте час.