«…Дітям необхідно не тільки порядок
і правила поведінки, вони
ХОЧУТЬ і ЧЕКАЮТЬ їх!»
(це робить їх життя розуміючим і передбачуваним, створює почуття безпеки)
Тоді чому ж і вони постійно прагнуть їх порушувати? Насправді ж діти бунтують не проти самих правил, а проти способів їх «впровадження» (навіть це слово вже вказує на силові методи).
Є декілька правил, які допомагають налагодити і підтримати в сім’ї безконфліктну дисципліну.
Правила (обмеження, вимоги, заборони) обов’язково повинні бути у житті кожної дитини.
Правил (обмеження, вимоги, заборони) не повинно бути дуже багато, і вони повинні бути гнучкі.
Радимо Вам знайти золоту середину між потуранням і авторитетним стилем, для цього використовуйте образ чотирьох кольорових зон поведінки дітей (ідея американського психолога) але ми її видозмінили і доповнили по своєму.
ЗЕЛЕНАПомістимо все те, що дозволяється робити дитині на її власний розсуд чи бажання. Наприклад: якими іграшками гратися, коли їх слід прибирати, з ким дружити… |
ЖОВТАВ цій зоні знаходяться дії дитини, в яких їй надається відносна свобода. Їй дозволяється діяти за власним вибором, але з певними обмеженнями. Наприклад: можна гратися будь-якими іграшками, але після гри обов’язково їх зібрати, можна гуляти у себе на подвір’ї, але далі не йти… Тут дитина привчається до внутрішньої дисципліни по механізму «ззовні-всередину» Однак, пам’ятайте, що дитина звикне до цих правил, і буде виконувати їх без особливого напруження, якщо навколо правил не буде постійних конфліктів. Тому завжди спокійно але коротко пояснюйте, чим викликана ваша вимога, при цьому підкресліть, що саме залишається дитині для її вільного вибору. |
ОРАНЖЕВАБувають випадки, коли дорослим доводиться порушувати встановлені правила. «…Це відбувається, коли дії дитини нами схвалюються, але в особливих умовах зараз допускаються. Діти бувають дуже вдячні батькам за готовність піти назустріч їх особливому проханню. І тоді вони більш готові виконувати правила у звичайній ситуації. |
ЧЕРВОНАТут знаходяться дії дитини неприпустимі за будь-яких обставин. Це наше категоричне «не можна», з яких нами не робиться виключення. |
Батьківські вимоги не повинні вступати в явні протиріччя з важливими потребами дитини.
Наприклад: грати в м’яч можна, але у визначеному місці; досліджувати калюжі можна, але в гумових чоботях.
Правила (обмеження, вимоги, заборони) повинні бути узгодженні дорослими між собою.
Діти постійно випробовують наші вимоги «на міцність» і приймають, як правило, тільки те, що не піддається розхитуванню. В іншому випадку намагаються вимагати, настоювати.
Тон, яким повідомляється вимога, заборона, повинні бути скоріше дружнім, розсудливим, ніж наказовим.
На питання: «…Чому не можна?» не варто відповідати: «Тому, що я так сказав», «Не можна і все». Потрібно коротко пояснити: «Уже пізно», «Це небезпечно». Пояснення повинно бути коротким і повторюватися один раз…
Покарання повинно застосовуватися на любові, а не на емоціях.
Майте в запасі великі і малі свята, сімейні справи, які будуть створювати зону радості. Зробіть їх регулярними, щоб дитина на них чекала.
Відміняйте їх тільки тоді, коли дитина провинилася.
- Фізичні покарання використовуйте тільки в крайніх випадках, у випадках навмисного злісного непослуху.
- Будьте послідовні і тверді, не карайте рукою і ногою
- До числа «важких» дітей відносять не «гірших», а особливо чутливих та ранимих. Вони потребують Вашої допомоги, а не критики і покарання.
Батькам слід звернути увагу на власні почуття. Переживання батьків – своєрідне дзеркало прихованих емоційних проявів дитини.
| Якщо дитина бореться за увагуу батьків виникає роздратування. |
| Якщо йде протистояння волі батьківто батьки відчувають гнів. |
| Якщо причина поганої поведінки помстато батьки відчувають образу. |
| Якщо дитина переживає неблагополуччято батьки відчувають почуття безнадійності і відчаю. |
Намагайтесь не реагувати звичним 
способом, тобто так, як чекає від Вас дитина.
Якщо дитина розчарувалася в собі – перестаньте вимагати, «зведіть до нуля» свої претензії і очікування. Не допускайте при цьому на адресу дитини ніякої критики!
Заохочуйте її, помічайте найменший успіх, успіх окремої дитини.
Не чекайте на швидкі результати. Шлях буде довгим і важким.
Головне – направте свої зусилля на те, що свої негативні емоції (роздратування, гнів, образу, відчай) перевести у конструктивне русло.
Прийдеться змінити себе. Це єдиний шлях виховання «вашої» дитини.
Дитина повинна повірити в щирість Ваших намірів, витримайте і це справжнє випробування. 