• Свежие комментарии

    • Архивы

    • Рубрики

      • Рубрик нет
    • Мета

    • ТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕС

      Травматичний стрес

      Рекомендації батькам

      щодо профілактики посттравматичних

      стресових розладів у дітей

      Діти є активними свідками процесів, що відбуваються у суспільстві, криза, що охопила країну – безпосередньо впливає на батьків, що, природно, позначається на дітях. У цей період знижені або порушені здатності любити, працювати і насолоджуватись життям. Криза настає, коли під тиском життєвих обставин відмовляють звичайні механізми ефективного протистояння їм.

      Розрізняють внутрішні і зовнішні кризи. До внутрішніх можна віднести кризи змін (природні, викликані розвитком особистості) і кризи, пов’язані  з внутрішніми конфліктами. Зовнішні кризи пов’язані з дефіцитом оточення  (фізична та емоційна депривація) і травматичними подіями.

      Травматичні кризи – це гострі або тривалі кризи після нещасного випадку або вбивства, хвороби, розлучення, інвалідності, катастроф, війни, революції, шкільного та виробничого стресу, смерті родичів, батьків, друзів, домашніх тварин тощо. Травматичні кризи як гострі, так і хронічні сильно впливають на розвиток дитини, залишаючи глибокий слід в його особистості і в разі неадекватної та несвоєчасної допомоги оточення.

      Емоційною реакцією на події у країні у дітей та дорослих може бути травматичний стрес.stress1

       ТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕС – це НОРМАЛЬНА реакція на НЕНОРМАЛЬНІ події (події, що виходять за рамки звичайного життєвого досвіду людини).

      Діти, які навіть не були посвячені в суть і деталі подій, можуть спостерігати їх через ЗМІ, бачити страх та розгубленість батьків, чути тривожні або агресивні висловлювання. На дітей можуть вплинути зміни у звичайному перебігу сімейних справ, переїзди або присутність «третіх» осіб у будинках.

      Для дитини не просто зрозуміти, що сталося в родині, місті, країні, що часом призводить до переживання безпорадності і тривоги у великому, незрозумілому світі. Важливо усвідомлювати, що маленька дитина  може переживати такі ж сильні почуття з приводу травматичних подій, як і дорослі. У деяких дітей ці переживання можуть  виникнути відразу ж після події, у інших – через деякий час. Кожна дитина може реагувати по – різному, навіть якщо це діти з однієї родини. Реакція дітей на травматичні події залежить від «близькості» до події та її тяжкості, емоційного стану, чутливості та характеру дитини, її віку тощо.

      Саме підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних травмуючих подій батьки, родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків травматичного стресу в дітей. Прислухаючись до того, що відбувається, батьки можуть знайти шлях допомогти дитині впоратись зі своїми почуттями.

       

      Загальні рекомендації для батьків

       

      • не варто дозволяти дитині на самоті дивитись телевізійні новини. Взагалі, чим менше теленовин із місць страшних подій побачить дитина, тим краще. У будь – якому разі Ваша дитина потребує пояснення Вашого ставлення до подій;
      • створіть атмосферу безпеки (обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте  з нею, приймайте участь у її іграх);
      • подивіться разом з дитиною «хороші» фотографії – це дозволить звернутися до приємних образів з минулого, послабить неприємні спогади;
      • читайте книжки – оповідання і казки, де описуються сюжети подолання страху героями;
      • якщо дитина відчуває тривогу або страх, ви можете забезпечити  для неї свою спокійну присутність, ненав’язливий фізичний контакт (обійняти, взяти за руку), тепло (укрити, дати теплий чай). Важливо говорити, що Ви – поруч, що все добре, вона у безпеці;
      • якщо дитина особливо «не слухається», виявляє надмірну активність, з незрозумілих причин кричить або сміється, — постарайтесь не відповідати агресивно. Можливо, рухова активність допомагає дитині впоратись зі стресом. «Супроводжуйте» її в русі (будьте поруч), намагаючись поступово знижувати темп. Можна спробувати ввести рамки – запропонувати рухливу гру «за правилами». Або переключити на активність, де є правила (бігати наввипередки, «битися» подушками, м’яти і рвати папір і ін.)
      • дитині можуть снитися кошмарні сновидіння. Підтримайте її, вислухайте і заспокойте.
      • дайте дитині зрозуміти: Ви серйозно ставитесь до її переживань і Ви знали інших дітей, які теж через це пройшли («Я знаю одного сміливого хлопчика, з яким теж таке трапилось»);
      • поговоріть  з дитиною про почуття, яких вона зазнала або відчуває. Ви можете сказати, що багато людей відчувають тривогу, страх, гнів, безпорадність. І що ці почуття – нормальні. Розмову про почуття можна супроводжувати малюванням на вільну тему або ліпленням. А потім обговорити – що намальовано, що це означає, яким буде розвиток сюжету, як далі житиме персонаж, як йому допомогти і т.п.;
      • зведіть розмову про подію з опису деталей на почуття;
      • будь – яка, навіть маленька дитина, потребує пояснення того, що відбувається. Для неї важливо знати, чому батьки тривожаться, сердяться, горюють. Що відбувається в сім’ї, в країні. Постарайтесь пояснити це коротко (4-5 фраз) і спокійно;
      • розмовляйте з дитиною про події, що відбулися, стільки, скільки їй потрібно. Не варто говорити: «Тобі це не зрозуміти», «Зрозумієш, коли виростеш», «Я не можу тобі пояснити». Завжди є що сказати. Постарайтесь, щоб Ваші фрази були зрозумілими і не лякали дитину;
      •   у будь – якій розмові про події, що відбулися, необхідно час від часу нагадувати дитині, що зараз ситуація більш стабільна, що дорослі знають (або вирішують), що робити. Що дитині є на кого покластися, поруч є дорослі турботливі люди.