• Свежие записи

  • Свежие комментарии

    • Архивы

    • Рубрики

    • Мета

    • Інноваційні підходи до формування компетентності дитини за освітньою лінією «Особистість дитини»

      ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДИТИНИ ЗА ОСВІТНЬОЮ ЛІНІЄЮ «ОСОБИСТІСТЬ ДИТИНИ»

      Загальновідомо, що в людини немає більшої цінності, ніж здоров’я. З давніх-давен відоме гасло: «Твоє здоров’я — у твоїх руках». Проте для того, щоб навчитися берегти здоров’я, потріб­но багато знати про самих себе, про стан свого організму. Слово «здоров’я» супроводжує дитину з часу її народження. Ще на­віть не знаючи, що воно означає, трирічний малюк каже: «Я здоровий, якщо не хворію». І почасти це вже є відповід­дю. Щоб дитина могла піклуватися про своє здоров’я і здоров’я інших, необхідно виробити в неї свідоме ставлення до життя, усвідомлення пріоритету здоров’я. Дуже важливо сформувати валеологічний світогляд і мотивацію до здорового способу жит­тя. У дошкільнят виробиться усвідомлене ставлення до власного здоров’я, коли діти засвоять елементарні знання про свій орга­нізм, оволодіють гігієнічними нормами поведінки, психологією спілкування, гігієною харчування. Ці знання та навички вони поповнюватимуть і вдосконалюватимуть упродовж усього свого життя.

      Дошкільники з раннього віку оволодівають певним обсягом стихійних знань про здоров’я, їх цікавить власний організм, вони намагаються дослідити його як можуть. Малюки несподі­вано для себе роблять відкриття, наслідуючи дорослих, догляда­ючи власне тіло.

      Дитина допитливо пізнає все навколо себе, а також пізнає сама себе. Про те, щоб дитина знала, що таке здоров’я, що впливає на нього, що для нього корисне, а що — шкідливе, як зберегти й зміцнити своє здоров’я й здоров’я інших людей, мають ретельно подбати дорослі (батьки й педагоги). Головне — правильно дібра­ти інформацію для подання дітям: щоб вона була наукова, до­ступна для сприймання дошкільнятами, зорієнтована на форму­вання в них практичних навичок дбайливого ставлення до свого здоров’я, спиралася на традиції українського народу в збережен­ні та зміцненні здоров’я, а також відповідала вимогам Базового компонента.

      Варто наголосити, щоодним зі стратегічних принципів сучасної системи дошкільної освіти виокремлено принцип оздоровчої спрямованості освітнього  процесу, що є похідним від принципу гуманізації. Оздоровча спрямованість освітнього процесу зумов­лена потребами сьогодення. Здоров’я дитини слугує базисом її виховання, освіти  й розвитку. Цей принцип зумовлює здійснення моніторингу стану здоров’я дітей і реалізується через різні аспекти організації життєдіяльності ді­тей в умовах ЗДО (які загалом і повинні бути спрямовані на збе­реження, формування та зміцнення здоров’я дітей).

      Реалізовуючи зазначений принцип, необхідно враховувати такі умови, як:

      • організація життєдіяльності дітей згідно з вимогами —

      -         до охорони їхнього життя та здоров’я;

      -         до забезпечення їх повноцінного фізичного розвитку;

      -         до формування свідомого ставлення до власного здоров’я і здоров’я інших;

      • відповідність змісту дошкільної освіти, методів і засобів ви­ховного впливу віковим особливостям, інтересам та потре­бам дошкільників;
      • розвиток самоцінних форм активності дітей дошкільного віку;
      • варіативність застосування ефективних профілактичних та фізкультурно-оздоровчих технологій в освітньому процесі;
      • професійна компетентність педагогів, рівень якої дає змогу забезпечити ефективний повноцінний фізичний розвиток дітей, оптимальний стан їхнього здоров’я.

      Основним завданням, що стоїть перед працівниками ЗДО, є організація оптимально активної і на­сиченої позитивними емоціями життєдіяльності дітей дошкільного віку, яка забезпечувала б їх щасливе зростання. Успішна реалізація цього завдання грунтується на необхідності з перших років життя формувати у дітей основи культури здоров’я.

      Тож цілком логічно, що першою в Базовому компоненті до­шкільної освіти визначено освітню лінію «Особистість дитини», пер­шою складовою частиною якої є «Здоров’я та фізичний розвиток». Освітній зміст цієї складової містить такі структурні компоненти:

      • безпека життєдіяльності;
      • здоров’я та хвороба;
      • гігієна життєдіяльності;
      • рухова активність та саморегуляція.

      Реалізація цієї частини змісту освіти забезпечує формування здоров’язбережувальної компетенції, що полягає в:

      • обізнаності дітей дошкільного віку —

      -         з будовою свого тіла, гігієнічними навичками з його догляду;

      -         з належністю до певної статі;

      -         з продуктами харчування;

      -         з основними показниками власного здоров’я, його цінністю;

      • умінні —

      -          виконувати основні рухи та гімнастичні вправи;

      -          застосовувати здобуті знання, вміння і навички щодо збереження здоров’я, не зашкоджуючи як власному здоров’ю, так і здоров’ю інших людей.

      Незаперечним є факт, що здоров’я дитини є основою її вихо­вання, освіти та розвитку. Саме тому одним із завдань, які насам­перед повинні реалізувати працівники дошкільної ланки освіти, є формування у дітей ціннісного ставлення до свого здоров’я на основі усвідомлення ними цієї фундаментальної цінності. Саме цін­нісне ставлення до свого здоров’я здатне виконувати функцію регулятора власної поведінки та сприяти формуванню здо­рового способу життя.

      Вихователям належить провідна роль у формуванні у дошкільників:

      • ціннісного ставлення до власного здоров’я;
      • здоров’ язбережувальних умінь і навичок;
      • здатності —

      -          свідомо оцінювати власне здоров’я;

      -          приймати мотивовані рішення щодо ведення здорово­го способу життя.

      Освітяни дошкільної ланки разом з батьками мають створити оптимальний освітній простір, який сприятиме тому, щоб ціннісне ставлення до здоров’я спонукало дітей вести здоровий спосіб жит­тя, який, у свою чергу, став би однією з провідних потреб не лише у дошкільний період, а й упродовж усього життя. Для цього з дітьми, починаючи з перших років життя, слід вести освітню роботу, формувати у них звичку дбати про власне здоров’я.

      Передумовами збереження здоров’я дітей є:

      • готовність колективу   закладу дошкільної освіти пра­цювати в умовах—

      -         поваги до кожної дитини і віри у її досягнення;

      -         позитивно-доброзичливих взаємовідносин;

      -         врахування базових можливостей кожної дитини і результативності її здобутків;

      -         поєднання любові з боку дорослих з об’єктивною вимогливістю;

      -         власного відчуття щастя і надання можливості кожній дитині відчувати себе щасливою;

      • забезпечення оптимальної реалізації особистісного потен­ціалу, успішності кожної дитини;
      • застосування особистісно-значущих способів діяльності, завдань різних видів і відповідних рівнів;
      • особиста налаштованість працівників   закладу освіти і батьків на збереження здоров’я малюків.

      Для того щоб сучасний вихователь мав змогу працювати по- новому, він мусить щоденно займатися власною самоосвітою, підвищенням фахової компетентності й особистісного креативного потенціалу. Педагог має не лише орієнтуватися у сучасних досягненнях дошкільної освіти, впроваджувати провідні ідеї та освітні технології у практику роботи, а й займатися інноваційною діяльністю в сфері формування здоров’я дітей. Важливим чинником інноваційної діяльності вихователя є усвідомлення ним, що кожна освітня технологія має містити в собі оздоровчий компонент, тобто її основна спрямованість полягає в збереженні фізичного, психічного (інтелектуального і емоційного), духовно­го (морального) і соціального здоров’я.

      Важливим аспектом під час вибору оздоровчої техно­логії є врахування індивідуального стану здоров’я вихованців та умов і можливостей ЗДО. Урахування цих аспектів дасть змо­гу функціонально ефективно використовувати певну технологію й забезпечувати її комплексний вплив на процес формування здоров’я дитини.

      Серед інноваційних оздоровчих технологій для дітей раннього віку в ЗДО слід виокремити:   пальчикову (вправи, ігри, картинки), дихальну та звукову гімнастику,      психогімнастику (вправи, ігри )   тощо.

      Доведена ефективність впровадження у процеси життєдіяль­ності дитини оздоровчих технологій терапевтичного спрямуван­ня, до яких належать: артотерапія, казкотерапія, ігротерапія, сміхотерапія; музична терапія; кольоротерапія тощо. За останні роки популярності набуло застосування в практиці роботи ЗДО оздоровчих технологій, що використовуються з профілактично- лікувальною метою, серед них можемо виділити такі: фітотера­пія (чаї, коктейлі, фітомішечки); ароматерапія (ароматизація приміщення); вітамінотерапія (вітамінізація страв), різні види масажу (з використанням щіток, шишок, горішків,   самомасаж),   урізноманітнення роботи шляхом застосування нетрадиційного обладнання тощо.

      Поради вихователям щодо застосування здоров’язбережувальних технологій у роботі з дітьми:

      -          чітко плануйте свою діяльність;

      -          добре опануйте обрану технологію;

      -          створюйте відповідне середовище;

      -           узгоджуйте свої дії з батьками дітей, забезпечуйте єдність підходів закладу освіти і батьків до запрова­джуваної технології;

      -          залучайте вихованців тільки за їхнім бажанням;

      -          будьте в доброму гуморі;

      -         слідкуйте за власним здоров ям;

      -         пам’ятайте, що здорову дитину може виховати лише здоровий педагог;

      -           регулюйте індивідуальні навантаження, враховуйте прин­цип прогресуючого навантаження;

      -         використовуйте в своїй діяльності екологічно доцільні пред­мети;

      -         дотримуйтеся гігієнічних вимог;

      -          самовдосконалюйтеся.

      Використання розмаїття оздоровчих технологій допоможе   забезпечити багаторівневість освіт­ньої системи в рамках здоров’язбережувального простору. У той же час ознайомлення з інноваційними підходами в галузі оздо­ровлення дітей націлює педагогів на пошук найбільш раціональ­них шляхів збереження й зміцнення їхнього здоров’я, оптимізує творчість педагогів, сприяє їхньому самовдосконаленню.