У розвитку художньо-творчих здібностей дошкільників важливе значення відводиться педагогам та батькам. Батьки часто недооцінюють роль малювання в дошкільному віці. Їм здається, що діти не так відтворюють оточуючий світ, що оці забави, оці «клякси-маляки» самі по собі не несуть розвиваючого ефекту для дитини. Такий підхід до дитячої творчості далекий від істини. Тому завдання педагогів – донести до батьків істину, що навчити дитину зображувати – це значить зробити універсальну корисну справу для своєї дитини.
Розвиваються рухи, дитина вчиться активно показувати в своїх перших дитячих роботах своє відношення до предметів і явищ, свій настрій. По добору фарб психологи визначають душевну рівновагу дошкільника. Наприклад, якщо дитина малює з перевагою чорних, сірих, коричневих фарб – це означає, що дитині сумно, вона у розладі з самим собою чи близькими. Або навпаки, свою радість дошкільник, як правило, зображує з допомогою жовтої, оранжевої, червоної фарб.
Для розвитку творчої особистості дитини необхідно створити певні умови. Вже з двох років у дитини повинен бути куточок творчості, який допоміг би їй, якомога раніше взяти в руки олівці і фарби.
Дослідження, які проводились, показали, що більшість сімей захоплюються фломастерами та олівцями. Рідше дають пластилін. І зовсім рідкісне явище – дитина малює фарбами в умовах сім’ї. фломастери – це добре, але в поєднанні з іншими зображувальними засобами.
Що ж порекомендувати батькам в куточку творчості для дітей з 3 до 7 років?
1. Мольберт або просто столик, можна з відкидною дощечкою.
2. Акварельні фарби, гуаш, олівці, фломастери, крейда, воскові свічі, вату, пензлики різних розмірів, кусочки поролону, дитячі ножиці з тупими кінцями, тканина, природний матеріал, бархатний папір, копіювальний папір, залишки шерстяних ниток, клей, папір білий, кольоровий.
А тепер потрібно навчити дітей правильно і розумно користуватися всім цим матеріалом.
ТВВЗ (теорія вирішення винахідницьких завдань) пропонує більш різноманітні і прості способи навчання дітей зображувати, творити.
Які ж методичні прийоми ТВВЗ? Це:
- кляксографія,
- малювання удвох на довгій смужці паперу,
- малювання з секретом у три пари рук,
- малювання самого себе, або малювання з натури улюблених іграшок,
- крапковий малюнок,
- поролоновий малюнок,
- малювання крейдою,
- загадковий малюнок,
- малювання через копіювальний папір,
- метод пальцевого живопису,
- метод монотипії,
- малювання по мокрому паперу,
- колаж (аплікація + малювання),
- об’ємна аплікація, ліплення,
- витинанки,
- малювання з допомогою відкриток.
Вам, шановні педагоги, є з чого вибрати, прийняти до уваги і передати своїм дітям, дати консультації батькам.
Важливо тільки вирішити питання – організувати куточок творчості та знайти час для навчання та розвитку творчих здібностей дошкільників.
Образотворча діяльність дошкільників – це художня діяльність, що сприяє формуванню здібностей і творчому відтворенню враження від навколишньої дійсності в графічній і пластичній формі.
Залежно від матеріалу і прийомів роботи з ними, образотворча діяльність поділяється на такі види: малювання, аплікація, ліплення. До видів художньої діяльності належать також конструювання.
Залежно від змісту зображення, малювання, аплікації, ліплення бувають предметними, сюжетними і декоративними. Конструювання поділяються на конструювання з будівельного матеріалу, паперу, природного матеріалу, залишкового матеріалу.
У предметній образотворчій діяльності діти передають основну форму образу, його будову, пропорційне співвідношення частин, найяскравіші й найхарактерніші ознаки.
Сюжетна образотворча діяльність передбачає зображення кількох предметів, пов’язаних між собою за змістом. Декоративна діяльність – це створення візерунків, декоративних пластин, птахів, тварин.
Для того, щоб образотворча діяльність була засобом всебічного розвитку дітей, їхніх творчих здібностей, необхідно навчити малюків способам і прийомам передачі вражень від навколишнього, озброїти їх зображувальними, технічними та композиційними вміннями в конкретному виді образотворчої діяльності.
Зображувальні вміння дозволяють дітям передавати форму предметів та об’єктів, зображувати явища. Технічні вміння – це вибір необхідних прийомів роботи з матеріалом, способи користування зображувальними інструментами, вибір та утворення нових кольорів та відтінків. Композиційні вміння – це вміння розміщувати предмети чи групи предметів на площині, в просторі, передавати взаємозв’язок між ними.
У визначені змісту малюнків простежується два основних напрями:
1. Спільна діяльність дитини і дорослого (дитина домальовує малюнок розпочатий дорослим). Це може бути зображення ігрових дій: «Погодуємо пташку» — вихователь малює пташку, діти домальовують зернятка, траву; «Прикрасимо віночок стрічками» — діти домальовують стрічки; зображення природних явищ: «Іде дощ» — вихователь, намалювавши хмари, пропонує дітям намалювати дощ; «Засяяло сонечко» — діти домальовують промені; домальовування частини предмета, без якої він не існує або не може функціонувати: лопата без ручки, рукавичка без пальчика; прикрашання опредмечених форм ритмічно розташованими декоративними елементами: фартушок, сукня.
2. Створення образів предметів, в основі яких міститься форма, наближена до геометричної: круг, прямокутник, трикутник, трапеція (дах будинку, човен).
Спочатку діти зображують образи, будова яких схожа на одну геометричну форму, потім предмети, об’єкти, що складаються з двох і більше однакових форм, далі завдання ускладнюється зображенням предметів, в основі яких міститься кілька різних форм. Змістом малюнків можуть бути такі теми: «М’яч», «Акваріум», «Намет», «Лялька-неваляйка» тощо.
Залежно від конкретної теми, діти оволодівають композиційними вміннями: розміщують крапки, мазки, лінії різної конфігурації, образи, схожі на геометричні форми, розміщені в один ряд, в кілька рядів, на всій площині аркуша. При зображенні одного образу вчити дітей розміщувати його в центрі, забезпечуючи композиційну рівновагу, щоб зображення не торкалося жодного з країв аркуша, засвоюють послідовність зображення: спочатку малюють основну частину предмета, від зображення якої більшою мірою залежатиме передача всієї форми образу (спідничка у Неваляйки, тулуб у Сніговика, кузов машини), потім менші за розміром частини, далі – деталі, найхарактерніші ознаки. Вчити дотримуватися пропорційності між частинами, правильно передавати будову, доцільно вибирати масштаб, щоб зображення не було занадто великим, не торкалося країв аркуша, але й не було дужа маленьким, залишаючи на аркуші невиправдано вільне місце.
Допомогти дітям зрозуміти доцільність розміру, форми та розміщення (вертикальне-горизонтальне) аркуша паперу, підготовленого для малювання. Якщо предмет високий, то аркуш треба розмістити вертикально, якщо довгий – горизонтально. Вибір форми аркуша має здійснюватися в контрастному співвідношенні до основної форми створюваного образу, розмір аркуша має бути великим (ні в якому разі не меншим від стандартного А4).
Сюжетний малюнок – це кілька об’єднаних загальним змістом зображень, виділення серед них головного змістового центру, передача взаємодії між ним та іншими зображеннями, передача враження руху, зображення місця і часу дії.
Вчити дітей оволодівати головним засобом сюжетного малюнка – елементарними правилами і прийомами композиції.
На третьому році життя необхідно дати систему орієнтованих завдань, що допоможуть дітям використовувати в своїх малюнках засоби композиційної виразності.
Для оволодіння ритмом, як виразним засобом композиції, запропонувати малюкам завдання, що включають знайомі їм ігрові дії: «Погодуємо пташку», «Іде дощ».
На четвертому році життя доцільно запропонувати дітям завдання, в яких необхідно зобразити кілька однакових форм (багато кульок, м’ячів, прапорців). Наприклад, завдання «Мамина помічниця» (дівчинка випрала і повісила сохнути на мотузку носовичок) сприяє оволодінню ритмічною організацією малюнка – розміщенням зображень в один ряд.
У завданні «Летять, мерехтять повітряні кульки» вчити розміщувати зображення на всьому аркуші, створюючи враження руху ритмом повторів та чергувань (кульки великі й малі, круглі й овальні, рожеві й блакитні).
При виконанні завдання «Загорілись вогники у вікнах дитячого садка» вчити дітей ритмічно розміщувати елементи в кілька рядів.
Вчити поділяти головний змістовний центр сюжетного малюнка ритмічним розміщенням зображень, пов’язаних за змістом з головним персонажем малюнка, зображуючи їх навкруги головного зображення («Осінь» — дерево під дощем).
Необхідно вибрати теми малюнків, які підказували б вибір того чи іншого виразного засобу композиції, наприклад: «Нанижемо намисто», «Квітучі луки», «Зайчики на галявині».
Вчити дітей оволодівати різноманітними технічними вміннями: малювати кольоровими олівцями, фломастерами, крейдочкою, гуашевими фарбами, користуватися щетинними та волосяними пензликами, ватними тампонами, загостреними паличками різного розміру, пальчиками.
У процесі зображення вчити малюків використовувати баночки для води за призначенням, користуватися серветками, підставками для пензлика. Знати будову пензлика, тримати його біля наконечника, олівець тримати недалеко від грифеля. Зайву фарбу з кінчика пензля збирати легким дотиком до краю посуду. Промивати пензлик лише перед занурюванням його в фарбу іншого кольору. Воду міняти по мірі її забруднення.
Стоячи біля мольберта, бажано малювати в швидкому темпі, рука вільна, рухи впевнені, сила натиску достатня. При зображенні витримувати напрям: зверху-донизу, зліва-направо, замикати криву різними способами, малювати фарбою від плям: доторкнувшись пензликом до паперу, розширювати її до потрібного розміру.
Дати уявлення про зміну насиченості кольору олівця залежно від сили натиску на нього, фломастер залишає рівномірну, яскраву лінію. Обидва інструменти використовуються для штриховки в різних напрямках: зліва-направо, зверху-вниз, під нахилом.
Познайомити дітей з технікою зображення по вологій поверхні аркуша (по-мокрому), з технікою роботи по сухому: ритмічними рухами наносити мазки щетинним пензликом.
Навчати технік, що підвищують виразність малюнків:
- техніки «монотипії» (відбиток), коли дітям пропонується на одну зі сторін складеного напіваркуша нанести кілька великих плям рідко розведеної фарби, а другою половиною притиснути. Потім розгорнувши аркуш, отримаємо химерні візерунки, можна також домалювати зображення;
- пальчикова техніка – коли на кожний пальчик набирається різна фарба.
Вчити дітей малювати крапками, плямами, розводами.
Успішне володіння дітьми технічними вміннями і навичками здійснюється в момент створення образу при виконанні ігрових завдань, в ігрових ситуаціях.
В процесі ліплення ознайомити дітей з пластиліновими властивостями глини, формувати зображувальні вміння, вчити прийомів ліплення правильних геометричних форм: циліндричної, круглої, дископодібної, форми кільця. Малюки оволодівають прийомами розкочування – для утворення форми видовженого циліндра, скочування – для отримання круглої форми, прийомами сплющення форми диска.
Успішне оволодіння технікою ліплення здійснюється при виконанні робіт за такою тематикою: «Олівці», «Стовпчики для паркану», «Печиво», «Горішки», «Кульки», «Бублики» при умові багаторазового повторення дій.
У молодшому дошкільному віці діти також оволодівають конструктивним способом ліплення, створюють образи предметів, об’єктів, що складаються з кількох окремих частин. Вчаться ділити глину на пропорційні частини, знайомляться з прийомами скріплення частин: прикладанням, притискуванням, оволодівають прийомами роботи пальцями: защипуванням, прищипуванням, відтягуванням, вдавленням. Варіантами теж можуть бути такі завдання: зліпити літак, Снігову Бабу, гриб, брязкальце, блюдечко, пташку, вареники.
Створюють діти також і сюжетні роботи, об’єднуючи кілька зображень на підставці, виліпленій з того ж матеріалу.
Навчання завжди пов’язане з помилками. Виправляйте їх спокійно, доброзичливо, щоб не завдати дитині психічної травми. Не забувайте хвалити малюків за найменші успіхи й досягнення. Неодмінно закінчуйте заняття на позитивних емоціях. Найголовніше – зацікавити дітей і підтримати в них бажання пізнавати нове.
Пам’ятайте, що далеко не всі мають у майбутньому стати художниками, але кожна дитина може навчитися помічати навколо себе красу, шанувати її та вміти відтворювати у своїй душі, своїй творчості.
Милування красою на заняттях з малювання
Красу побачить і відчує тільки та людина, яка здатна до цього. Тому краса може бути непоміченою. До краси можна звикнути і втратити здатність сприймати її. Протягом усього життя людина спостерігає, як пробуджується сонце, як пливуть небом хмари, як кружляють у повітрі сніжинки, розквітають сади, прощається з листям старий парк. І чудова краса природи стає звичайним явищем життя.
Людина, яка втратила здатність сприймати красу навколо себе, не може отримати щедрий подарунок природи — щастя натхнення. П.І. Чайковський вважав, що назустріч натхненню необхідно зробити перший крок. І людину, яка вміє настроїти себе на сприйняття звичайного як дива, вже можна назвати художником.
Заняття з малювання в дошкільному закладі мають стати зустріччю з красою, донести до дітей багатство її прояву в природі, мистецтві, в людях та їхніх витворах. Необхідно створювати такі умови для сприйняття краси, щоб вона вразила дитину, пройшла крізь усі органи відчуття, викликала радість, насолоду натхнення. Назавжди залишила свій слід у душі.
Так, використання діапозитивів замість репродукцій допоможе створити ефект присутності. Коли в темному приміщенні, де нічого не відволікає увагу дитини, на великому екрані з’являється яскрава картина природи з величезними дубами, то відразу виникає бажання війти з цю чарівну діброву. Допоможіть малюку зробити перші кроки. Якусь хвилинку обов’язково присвятіть тиші. У сприйнятті краси не можна поспішати, неспішність виключає байдужість. Будь-яке захоплення починається з мовчазного споглядання, адже мовчанням іноді можна сказати більше, ніж словами. Потім запропонуйте дітям вдихнути цю красу на повні груди, щоб вона потрапила в найглибші закутки душі. Порадьте дітям прислухатися до себе: «Відчуваєш? Ти став трохи іншим, тебе переповнюють нові почуття. Спробуй передати їх словами». Із дитячих вуст злітатимуть слова захоплення. Допоможіть їм знайти в словнику насичені вдячністю красі слова: Гарно! Чудово! Надзвичайно! Дивовижно! тощо.
Лише тепер дошкільнята перебувають на рівні глибокого сприйняття. Вони здатні поринути у світ краси. І Вам, шановні колеги, надається щастя першовідкривача — поступово ввести відкриті душі дітей у цей світ. Запропонуйте вдихнути і відчути пахощі повітря, якими насичений весняний краєвид; одержати насолоду від солодкого аромату квітучої вишні; обійняти очима ніжність весняних кольорів; простягнути долоні до світла і відчути тепло сонячних променів.
Краса, яка сприймається усіма органами чуттів, проникає глибоко в душу і назавжди оселяється там.
Під час сприйняття декоративного мистецтва діти милуються красою візерунків. Ці хвилини милування звеличують таємницю краси і навчають відчувати мову орнаменту, кольорову пісню розпису.
Так, під час розглядання петриківських виробів діти милуються щедрим розмаїттям кольорів. Як широко і вільно розкинув своє соковите листя і яскраві ягоди заквітчаний сад. Як під смарагдом його листя ховаються запашні суниці і сповнені соком вишні. Якими щедрими гронами звисають ягоди смородини, горобини, калини. Весь чарівний сад переповнюється духмяним ароматом блакитних незабудок, барвистих братків, сріблястих дзвоників конвалій і пишних бутонів троянд. Діти відчувають, як ця квітуча казка лунає співом птахів: пересвистуються вивільги і заливаються солов’ї. Справжнє полум’я квітучих фарб дарує очам дітей яскравість, урочистість і бажання ще і ще милуватися цією красою.
Дітям необхідно надати можливість поспілкуватися із цією красою, насолодитися очима, обережно торкнутися квітучого дива, обійняти долонями, відчути його теплоту, висловити свої враження.
Під час розглядання натури діти навчаються сприймати звичайні речі очима художника. Завітав до студії гарбуз — і зустріч перетворюється у справжню казку, герой якої красується перед дітьми пишними боками, щедрими формами, яскравими оранжевими щоками й оптимістичним хвостиком.
Милування красенем відкриває дітям таємницю характеру, настрою, цікавих мандрівок привабливої ягідки.
Ще мить — і студія сповнюється соковитим голосом і веселим реготом гарбуза. Під час спілкування з натурою діти висловлюють свої враження в компліментах, підкреслюючи ознаки, які найбільше сподобались.
Під час спілкування з художнім матеріалом дитина милується тендітною сукенечкою пензлика, насолоджується його ніжною щетинкою. Вихователь звертає увагу дітей на щирість пензлика, який з радістю зустрічається з фарбою, приймає її кольори і з насолодою віддає аркушу паперу. У світі художнього матеріалу панує гармонія. Художник, закоханий у світ своєї майстерні, що відчуває бажання фарб, прагнення пензлика, мрії полотна, перетворює процес малювання у творчу насолоду, працює з натхненням, не відчуваючи часу.
Якщо дитина не побачить привабливої краси художнього світу, не закохається в духмяність фарб, чутливу пластичність пензлика, ніжність пастелі, вона не перестане малювати. Але її творчість не буде сповнена любові, радості, натхнення.
Підчас спілкування з кольорами перед дітьми відкривається дивовижна краса світу, його емоційна душа із чутливими струнами барв. У сприйнято кольору діти не тільки милуються ним очима, вони відчувають його красу всіма органами відчуття: дивуються гарячому темпераменту червоного кольору, захоплюються мелодійним співом зеленого, насолоджуються медовим смаком жовтого та свіжим подихом блакитного, зачаровуються терпким ароматом казкового фіолету.
Діти з насолодою сприймають улюблену музику, відчувають її настрій, бачать її кольори на «внутрішньому екрані». Акт насолоди вимагає від дошкільника злитися з музикою в єдине ціле. Тому необхідно надати дітям можливість виразити свої відчуття пластикою, мімікою, жестами, голосом.
Милування — безперервний процес на занятті з малювання. Під час самостійної роботи об’єктом милування стають самі діти для педагога: із яким захопленням вони малюють, як приємно шурхотить папір під їхніми олівцями, з якою майстерністю вони тримають пензлик, як вільно рухається він, обійнятий дитячими пальчиками, яка багата фантазія допомагає дітям створити намальовані образи і т. д. Східна мудрість наголошує: «Поспішайте захоплюватися людиною, інакше ви пропустите радість». Прекрасна людина, яка створює красу! А дитина, яка живе у світі лише п’ять років і вже відчула його красу, вдихнула її у свою душу і відтворила свої відчуття у малюнку, — це справжній талант! її малюнок — шедевр!
Тому розглядання дитячих малюнків обов’язково супроводжує милування. Спробуйте самі, майстре, здивуватися дитячій творчості, захопитися її казковим змістом, помилуватися кольоровим світом малюнків — і Ви отримаєте велику дяку: поряд з Вами діти навчаться вірити у свій хист створювати красу, пізнають щастя натхнення і будуть здатні співрадіти творчості інших дітей.
Якщо ми навчимо дітей помічати красу навколо себе, бачити надзвичайне у звичайнісінькому, дивуватися, захоплюватися красою, то подаруємо майбутньому людей, спроможних оберігати світ як чудо і створювати красу своїм життям.
